квіти магнолій, ноти чорнилом -
звичне смугасте життя...
у захололе кохання горнило:
нам вже нема вороття.
сум? може трохи...
краще, ніж дотик,
що на прощання безжально обпік.
знаєш? сумую, ховаючи в ноти,
що не забуду повік...
врешті нарізно...
що віщувало між нами кінець?
я пам’ятаю - прокинулась пізно,
в руки взяла олівець.
завжди писала,
як серце боліло - знаєш про це:
я пам’ятаю - прокинулась...
пізно… холодно вже...
квіти магнолій, ноти чорнилом
звичне смугасте життя.
чуєш? напевне я вже відтужила -
в смуток нема вороття!
врешт1 нар1зно
© Copyright: Мирослава Данканич, 2008
Свидетельство о публикации №108060401958
Свидетельство о публикации №108060401958
Рецензии