Украинские стихи из сборника Ореол Огненный

Україномовні вірші із збірки "Ореол вогненний"



Шлях в Небеса

Де Ангел Мій

Загинув

Моя Зоря

Ти Обірвала Струни

Куди Іду

Давно Не Розумію

Де Я Знайду

Свою Закляту Мрію

 

Щогли Тріщать

Де Прапор Мій

І Вітер

Що Мовчить

Шлях В Небеса

Де Ангел Мій

Загинув

Чого Тобі

Хотіти

 

Чому

Надію Ти Плекав

Чому

Ти В Небеса Літав...

Чи ти Забув Що Біль...

Рятує Все Живе...

І Твій Душевний Щем

Ніколи Не

Пройде

 

Шлях В Небеса

Де Ангел Мій

Загинув

       01,05,2005г  Зэлэный Иван

 

       ***

Ти Ніжний...

Даруєш Феміам...

Любовний...

Який Чарує...

Все Моє Єсство...

 

В Облогу Взяв...

Із Перл Любовних...

І Спутав Розум Мій..

Любовний Змій...

Червоні Стріли...

Душу Оповили...

Моє Проміння...

Трепетом Пройнявши...

 

І Душу Мою...

Розіп`явши...

В Любовнім Тілі...

Що Прагне Ніжності й Тепла

 

Вона...

Душа Моя..

Тепер Стоїть...

На Чатах...

Зірок Нема..

І тільки Місяць...

За Горизонтом Сходить В Океані...

Любовну Муку...

Предрікає...

 

Мій Горизонт...

Він Похитнувся...

І Час...

Повільно в Ніч...

Перетікає...

І Лиш Бренить Моя Душа...

Передчуває що Приходить...

Незвіданна Любов...

Несповідима...

 

Глибинна Суть...

В Любовний Простір...

Самотній Острів...

В Океані...

Котрий Любов`ю Я Назвала...

 

Він То Спокійний...

То Бурхливий...

А в Нім Вона...

Любов Зрадлива...

Проміння Чорне Розпускає...

Немов Горгона Прикликає...

В Любов Нестерпну...

Прекрасних Мук...

Немов Зоря...

З Чудовим Ореолом...

То Ніжно Гріє...

То Сміється...

Ти Ба...

Цілує...

І Ніжним Голосом...

Лоскоче...

Співає Ніжним Хвилям...

В Такт Любовний...

Що Океаном...

Собі Пливуть...

Куди Їх Вітер Пестить...

 

І Була Ніч...

Чи День...

Нерозуміла...

Коли Відчула Твердь...

У Голубій Лагуні...

Де Він Чекав...

Її...

Скелястий Острів...

 

Там Жив Вулкан...

Чекав Зорю...

Котру Дарують Небеса

Щоб Він...

Вулкан...

Віддав Себе...

 

Бери Любов...

Чарівний Факел...

Бери Вогонь...

Та Не Спали Чарівний Острів...

Розлий Пекельні Муки

В Бурхливий Океан Любові...

Ти ж Бо Самотній Був...

Вулкан Везувій...

 

Не Розпинай Мене в Любовних Муках...

Бо в Небесах...

Надновий Місяць Бачу...

Він Спалить Землю...

Щоб Привести Своє Дитя...

 

Небесний Шлях...

За Поворотом Долі...

Ти Захисти Мене...

Від Поцілунків Долі...

Зведи з Небес...

Мене...

У Рай...

Любовний...

У Рай…

Де Голуба Лагуна...

І Вітер...

Ніжний...

Шепче Тихо...

Слова Пестливі...

 

Моли Його...

Небесний Вітре...

Щоб Не Забув Мене Спалити...

Щоб Не Забув Мене...

Мій Ніжний...

Мене Мій Ніжний і Гнівливий...

Мене...

Мій Місяць...

У Чорній Бездні Забуття…

       31.12.2005г  Зэлэный Иван

 

       ***

 

А білі пелюстки

У них весь сенс життя...

 

Роса з Небес гряде

Це Манна у Пустелі

Чарівну квітку оживляє...

 

І цілий божий день

Чарівна квіточка збирає

Пилок Небесних Ангелів...

 

Котрі приймуть

Нектар Любові...

Щоб Послідовникам своїм...

Подарувати...

 

Котрі...

Візьмуть свій хрест...

Крокуючи по цій Землі

Вони відчують Поцілунок долі...

 

І Ангел Їх торкне устами...

Даруючи Нектар...

 

Любов...

Хоч раз в житті...

Вони відчують...

 

Можливо...

Смерть приймуть...

Можливо...

 

Можливо житимуть казково...

 

На манівцях життя...

Любові зрадядь ті

Котрі Ваги ЇЇ не знають...

 

Котрі кохання лиш шукають...

 

І свої очі...

В Небо не здіймають...

 

Де Квіти Неба і Землі

Божественну Росу збирають...

 

       10,09,2005г. Зэленый Иванг

       

 

       ***

Жив Був Чорний Кіт...

Він Був Великий і Пухнастий...

Чорна Шерстка Кота...

Відблискувала Синюватим Полум”ям...

 

На Стелі Його Кімнати...

Жила Кішка...

 

Вона Була З Іншого Виміру...

 

В Її Великих...

Як Стиглі Виноградини Очах Кішки...

Завжди Віддзеркалювались...

Два Вікна...

 

За Вікном Кімнати...

Була Весна...

Кішка Не Зводила Очей З Вікна...

Мала Бажання Дихати Весною...

Та На Повітря Виходити Не Хотіла ...

 

Чому б Нам Не Пройтись...

Запитував Її Кіт…

 

Дивись Який Хвіст Мій...

Пухнастий...

Відповідала Кішка...

А Там Хтось Завжди На Хвоста Мого Спокуситься...

Ти Квіти Вирощуєш Для Мене...

Тому І Живу Я На Твоїй Стелі...

Мій Кіт...

Та На Стелі Живу...

Щоб І Ти Мене Не Чіпав...

Та Квіти Мені Твої Подобаються...

 

Кіт Завжди Лежав На Темносиній Підстилці...

І Дивився В Стелю...

 

Кішка...

Що Жила На Стелі...

Читала Його Думки...

 

Якось Кіт Спитав У Кішки...

Чому Ти Любиш Квіти З Колючками...

 

Тому Що Вони Такі...

Як Я...

Їх Тільки Ніжно Можна Огортати...

А Сильніше притисни...

І Колючки Залізуть Тобі Під Шкіру...

 

Кішка рідко вела розмови з Котом...

Вона Муркотіла...

Вигинаючи Розпушений Хвіст...

В Такт Мелодіям...

Що Вібрували В Ній...

 

Часом Вона Зривала Одну Квітку...

Що Росли До Самої Стелі...

І Лоскотала Бутоном Свою Лискучу Шерстку...

Вигинаючись Всім Тілом...

Виказуючи Коту...

Все Те Задоволення...

Яке Приносив Їй Щасливий Бутончик...

Який Розпускав Пахощі...

Що Лоскотали Ніздрі Кота...

 

В Такі Миті Кіт Кляв Свою Долю...

На Чім Світ Стоїть...

Він Мріяв Бути Квіткою В Її Пазурах...

Та Злетіти На Стелю Не Міг...

 

Кішка Дивилась На Кота...

Потираючи Вушком Об Плече Своє...

Ага Хочеш...

Відчувала Вона...

Але...

Ще Не Так Хочеш...

Як Би...

Мені Того Хотілось...

 

Квіти Проростали Аж До Небес...

Кіт Вставав...

Блукав Безтямно Поміж Квітами...

Роздираючи Свої Боки До Колючок...

Мяууууууууууууууууууууууууууу...

Розносила реверберрація дисторшин Кота...

По Всіх Закутках Кімнати...

В Якій Було Вікно...

Туди Де була Весна...

 

Марець...

Шепотіла Надхненно Кішка...

 

Коли Кішка Бачила...

Що Кіт Доходив...

Вона Припиняла Марець Своїм Муркотінням...

Заспокоєний Кіт Зализував Подряпки...

Задаючи Собі Питання...

Чому...

Що Діється В Його Голові...

Але Ніяких Пояснень Його Голова Не Сприймала...

 

Ну Ну...

Читала Думки Кота Кішка...

Ти Собі Ще Повияснюй...

Вона Зривала Квітку...

Ніжно Покусувала Краї Пелюсток...

Пошкрябувала Пелюсток Ніжно Кігтиками...

 

Заспокоєний Кіт...

Долизуючи Подряпини...

Знову Спостерігав Її На Стелі...

 

Сама В Собі...

Вона Спостерігала непорушним Поглядом...

За Вікном Весну...

Тонкі Аромати Пелюсток...

Тонко Наштовхували Кішку...

На Ту Гамму Відчуттів...

Яких Замислювала Кішка Коту...

 

А Що Про Те Міг Знати Кіт...

Коли Зализував Подряпини...

Думав Бо...

Що Кішка Вгомонилася...

 

В Безмісячні Ночі...

Кішка Ходила По Бутончикам...

Винюхуючи Особливих Пелюсток...

Її Очі Віддзеркалювали Відблиски Зірок...

Часом Вона Причаювалась...

Сховавши Очі...

Тоді Темінь Огортала Кімнату...

І Тільки Зірки Блискотіли За Вікном...

Там Де Була Весна....

Очі Кота Напружено Шукали Її Погляд...

Стомлений Кіт Поринав В Бентежливі Марива Сновидінь...

Тоді Кішка Просочувалась Крізь Шибку...

Туди Де Була Ніч...

 

Над Ранок...

По Ранковій Росі Кішка Поверталась...

Розніжена І Задоволена...

Вона Торкала Кота...

І Швидко Втікала На Стелю...

 

Прокидаючись Від Марив Сновидінь...

Кіт Відчував Її Нову Вібрацію...

 

Кожен Раз Вібрація Нуртувала В Ній...

По Особливому...

Її Муркотіння...

Притягувало Його Допитливий Погляд...

Він Вивчав Кожну Її Принадну Поставу...

І Починав Муркотіти По Своєму...

Собі Під Ніс...

Вона ж Вловлювала Ледь Відчутні Вібрації...

Його Довжелезних Вусів...

 

Якось Одного Сонячного Дня...

Кіт Спостерігав Дивну Поведінку...

Кішка Присіла На Задні Лапки...

Оглядала Свій Животик...

Передніми Лапками Гладила Його...

Іноді Вона Вилизувала Свою Шерстку...

Яка Іскрилась В Сонячному Світлі...

Всіма Іскорками Райдуги...

Але Ніколи Кіт Ще Не Бачив...

Щоб Кішка Пестила Передніми Лапками Свій Животик...

 

В Такт Кожному Її Поруху...

Коливались Дванадцять Квіточок...

Вони Шепотіли...

Так Так...

Так Так...

Ангел Отінив Блиском Нового Життя...

Твоє Лоно...

 

Невже...

Подумала Кішка...

 

Так Так...

Сказав Кіт...

Це Твій Білий Кіт...

Необережно Метляв Своїм Хвостом...

 

Від Здивування Кішка Привідкрила Ротик...

А Звідки Ти Знаєш...

Про що Я Думаю...

Спитала Кішка...

Ти Слухаєш Мої Думки Вухами...

А Я Твої Думки Читаю Очима...

Відповів Кіт...

А...

Звідки Ти Взяв Про Білого Кота...

Та Квітки Шушукаються...

Тут Такого Наслухаєшся...

А Ти Про Це Що Думаєш...

Спитала Кішка...

Я Думаю Що Це Непорочне Зачаття...

Відповів Кіт...

Як Це...

Нуууу...

Про Що Мріяла Те Й Маєш...

А Звідки Ти Знаєш Про Що Я Мріяла...

Кіт Здвигнув Плечима...

 

Про Що Мріють Кішки...

 

Ліг На Підстилку...

Поклав Голову...

І Ворушив Вухами В Такт...

Її Недавній Вібрації...

 

Кішка Змінила Тактику...

Перебравшись перед Самого Носа Кота...

Прийняла Особливу Поставу...

Оголивши Пупчик...

І Що Я Тепер Маю Робити...

Спитала Кішка...

 

Як Що...

Кіт Почав Розмальовувати Шерстку Кішки...

Що Ти Робиш...

Спитала Кішка...

Малюю Тобі Поясок На Шию...

Щоб Світився Райдужними Фарбами В Ночі...

Щоб Не Ховалась Від Мене В Безмісячні Ночі...

Стуливши Повіки...

 

Може Ще Поясок До Пупчика Почіпиш...

Спитала Кішка...

Та Ні...

До Пупчика Пояски Чіпляють Тільки Ревниві Коти...

А...

Тобі Взагалі Мій Пупчик Подобається...

Ну Не Тільки Мені...

Просто Натура є Натура...

Вона Гріє...

Дихає...

Булькотить В Кінці Кінців...

І Не Дивись На Мене Так...

Що Я Так Впялився В Оту Квіточку...

Тиж Просто Так Квіточку Не Зірвеш...

Я Знаю...

Ну Але...

Котик І Кицька Тобі Гарантовані...

Це В Тебе На Лиці Намальовано...

Художник Справжній Малював...

 

Кажуть...

Що Коли Квіточки Скидають Пеллюстки...

Під Ноги Кішки...

Що Гряде З Небес...

 

То Приносить Вона Коту...

В Пупчику Своєму...

То Котика...

То Кицьку...

То Кицьку...

То Котика...

 

Якось Кіт Вилизував Кицьку...

Кішка Споглядаючи Це Спитала Кота...

Слухай Кіт...

А Коли Ти Мене...

Вилизувати Будеш...

 

Кіт Підвів Очі На Стелю...

Я Вирощую Тобі Квіти...

Відповів Кіт...

Хочеш Літати Преріями Небосхилу...

В Пошуках Аромату Пелюстка Особливого...

Літай...

Ну А Хочеш Щоб Я Тебе Вилизав...

То Спустись з Небес...

На Стелі Ж Бо Незручно...

 

Кажуть Кицька Потім Часто Спускалась...

Із Стелі На Підлогу...

Вилизувати Своїх Маленьких Котиків....

 

0 9,04, 2006 г.  Зэлэный Иван

 

Чарівний Сон...

Приснився Раз Мені...

Так Ніби...

Кішка...

Ти...

Вагітна Була...

       ...

Ти Уяви...

Животик Твій...

Це Студія Твоя...

В Якій Приводиш Ти В Життя...

Свою Любов...

Дитя...

 

І Уяви Всі Почуття...

Які Міняють Спосіб Твій Життя...

Поглинута У Студії Своїй...

Ти Твориш Нове Кошеня...

 

І Кіт...

Твій Помічник...

Розпалює Струну...

Твого Бажання...

Щоб Танцювало в Такт...

Маленьке Кошеня...

Твоя Розкішниця Бджола...

Солодкий Мід Точила...

Капля В Каплю...

А Пяний Кіт...

Вилизував Той Мід...

Шорсткий Язик...

І П`яний Кіт...

П`янке Вино

Що Сотню Літ...

Ховала Від Котів...

Щоб Втратив Голову Твій Кіт....

Перевертався і Мурчав...

Так Ніби Вушка Твої Лоскотав...

Своїми Білими Вустами...

Звабливий Твій Живіт...

Шорсткий Язик Кота...

До Меду Рвався...

 

       ...

Пянкий Язик...

Він Спонукав Розкрити Лоно...

Щоб Цілувати Плід...

Що Танцював Любовно...

Любовне Лоно Вигиналось...

Воно Ніколи Не Торкалось...

Любовних Ласк...

Обох Обох Котів...

Любов`ю Очманілих...

Від Ласощів...

Що Ними...

Щедро Так...

Розкішниця Поїла...

       ...

О Наглий Кіт...

А Котик...

В Лоні...

Що Він Знав...

Що Сталось з Ним...

 

Йому Здавалось...

Що Він Сам ...

Хоча Пісень Не Муркотав...

Вібрацію Свою...

Своїми Ніжними Кігтями...

Він Вперше...

У Маршал Втикав...

І Від Потужності...

Маленькі Вушка Котика Твого...

Так Ніжно Тріпотіли...

І Лоно Твоє...

Лоскотали...

І Лоно Твоє Вигинали...

Ріка Мов Водоспад Чудовий...

У Райські Сни Його Несла...

 

       ...

А Кітна Мама...

Розбурхана в Екстазі...

Розбуджена Душа Звивалась...

І Тіло Ніжне Вигиналось...

Бриніла Ніжна...

Затяжна...

Мелодія Проста..

Котра Напружувала Лоно...

Немов Просила в Обертонах...

Ще Трошки...

Трошки Ще...

Тримай Ріки Екстаз...

       ...

Та Очманілий Кіт Дорвався...

Не Зупинився...

Дочекався...

П`янке Вино...

Ріка...

Кагор Небесний...

Ковтками Пив...

ВелеРіанський Кіт...

 

Небесний Кіт...

Небесне Плетиво...

Із Трьох Хвостів...

І Довго Потім У Чуттєвім Сні...

Ти Відчувала...

У Лоні Котика Свого...

Що Муркотав...

І Лоно Твоє Лоскотав...

       ...

От Кіт Малий...

Хвостатий...

Він Знову Шнур Почав Шукати...

Шоб Застромити У Маршал...

       ...

Ти Уяви...

Що в Тому Сні Робила Ти...

       ...

Ну а Кіт

Ще П`яний...

Лопоче Ледве Язиком...

Нуууу...

Бачиш...

Можеш...

Сам Не Сподівався...

Коли Захочеш...

Такого Я...

Екстазного Вина...

В Житті Не Пив...

І Дурнів Я...

До Цього Джерела...

Не Підпущу...

Ти Навіть Не Проси...

 

15.01.2006 г.  Зэлэный Иван

 

Про Два Чистих Листи Паперу

 

Два кольори мої...

Два кольори...

Червоний то Любов...

А Чорний то Журба...

А кажуть ще...

Що кольори...

Чомусь тяжіють...

В Небесну Райдугу Розкритись...

В Небесну Райдугу...

Із вкрапленням Думок...

Які...

Лиш Дві Зорі...

Що в Них Закохані...

Красу Їх Можуть Оцінити...

 

А кажуть ще...

Чомусь де Тінь...

Журба і Сум...

А там де Світло...

Синь Небес...

Підносить Вверх...

Лиш Дві Зорі...

Коли Вони Свою Зорю Шукають...

Не знаю я чому...

Вона…

 Зоря…

Чомусь Їх Осліпляє...

 

Вона …

Зоря…

Тим Зорям Промовляє...

 

Ви не дивуйтесь...

Дві Зорі...

Належу ж Всім Вам...

Зорям...Піднебесним...

Лелію...

Грію Вас...

І Вас Люблю...

Дарую Райдугу Небесну...

То ж виберіть собі ті кольори...

Що гріють вас...

І ті що довподоби...

А Ті що Ні...

Віддайте Тим...

Що Тінь Знайшли...

 

А кажуть ще...

Що колір чарівний...

Маджента звуть його...

І кажуть колір цей...

Турбота до Журби...

Він піднімає Все...

На Висоту Любові...

 

 

А кажуть також...

Білий він...

Листок паперу білий...

Бо Ідеальний...

Хоч Кольорів не має...

Та Ніжних Всіх...

Лише Чекає...

І Не Віддасть...

Він Їх...

Лише...

Великою Ціною...

Бо Кольори...

І є Його Любов`ю...

 

Візьми Цей Лист...

Візьми Перо...

Своє Перо із Крил Своїх...

І Кольором Небесним…

Заправ перо...

І не пиши про те…

Що вже було

Бо Що Було...

Це Вже Було...

На Небесах усе Записано Давно...

Про Кожного...

Та Колір Твій...

Зоставив Спогади Тобі...

Вони Залишені Тобі...

Щоб Ти Це Пам'ятала...

 

А що тих два листки...

Засохли...

В Осени...

Ти їх візьми...

І Молоком у Них Впиши...

І в Колір Той Вклади Своє Волосся...

 

І в Колір Той і в Молоко...

Що в Другий впишеш...

Мій листок...

Тим Молоком …

ЯкеТамує Спрагу в Осінь...

 

Її Влосся...

Вкладу я...

Вона...

Така Маленька...

Квіточка Твоя...

Ну просто Копія Твоя...

Вона Твоє Волосся...

 

А Мої волоски...

Можливо будуть в Молоці...

З Чола упавши Випадково...

 

Не забувай...

Є Ріки і Мости…

Є Філософія...

І Час Текучий...

Вони часом З'єднають...

Часом навпаки...

 

Візьми...

На річці греблю загати...

То Що Тоді...

То що з рікою стане...

 

       10,04,2004г. Зэлэный Иван

 

       ***

 

Самотня Ніч Сховалась...

День Прийшов...

Що Ніч Усе Життя...

Шукає...

 

На Роздоріжжі Райдугу Знайшов...

В Любовнім Колі...

Що Співає...

 

Самотній День У Райдуги Спитав...

Де Ніч Знайти...

І Де Її Шукати...

 

Та Посміхнулась Райдуга Сумна...

Йому Казала:

Чи Ти Здурів...

А Може Розуму Не Маєш...

Ти Очі В Небо Підніми...

Ти Бачиш Дерево...

Живе...

Зоря Червона Всі Гілки...

Спалити Хоче...

З Гілок Жива Вода Сочить...

А Чи Потрібна Дереву Зоря...

Яка Палить Його...

Яка Живцем Спалити Хоче...

 

Скажи Для Чого Ніч Тобі...

Якого Щастя В Тьми Шукаєш...

Мене Напевно Вже Давно...

Напевне Дуже Добре Знаєш...

Усе Одно...

Куди Б Не Йшов...

Там Я Стою...

Щоб Очі ти Підняв...

Щоб глянути у них Чекаю...

 

У Ночі Знаєш Місяць Є...

І Донька Тьма...

В Якої Служок...

Як Піску У Морі...

Я Памятаю Як Колись...

Самотній Місяць Ніченьку Шукав...

Я Памятаю Як Страждав...

Тепер У Сонечка Мого...

Покірно Світла Просить...

 

На Роздоріжжі Ти Стоїш

В Трикутник...

Що Любовним Зветься...

Ти Спішиш...

Скажи...

Невже Тепло...

Від Сонечка Мого...

Так Остогидло...

Чи Прохолоди Так Шукаєш...

Невже Надії Ти Не Маєш...

Небесну Хмарку Призову...

Тебе Водою Покроплю...

І Ціле Небо Обійму...

Спитаю Ніжно...

Бува...

Чи Не Мене...

Шукаєш...

 

На Роздоріжжі Ти Стоїш...

Тож Подивись...

Наліво І Направо...

Зупинись...

Собі Подумай...

Час Іде..

А Маятник...

Покірний Мій...

Віни Час Рахує...

Куди Кому...

Кому До Дерева Життя...

Кому У Небуття...

Бо Ніч Це Ніч...

А Тьма...

 

Не Бійся...

Не Спалить...

Тебе...

Грайливе Сонечко Моє...

Воно Дитя...

А Ти...

Коли Караю Я Тебе...

Любовно...

Ніжними Руками...

Собі Подумай...

Ну Нащо Тобі Тьма...

А Потім Небуття...

Чи Може Смерти...

Ти Шукаєш...

 

Ось Сонечко...

Моє Дитя...

Ти ж Вуха Маєш...

Послухай...

Райдугу Свою...

А Слухати Не Станеш...

До Тебе Я Ніколи Не Прийду...

Вода Жива З Небес...

На Голову...

Не Впаде...

І Не Мрій...

 

Бо Ти Лиш Там...

Де Сонечко...

Моє...

Його Люби...

 

01.07.2006 г. Зэлэный Иван
_____________________________________
Мои работы:

Живопись: