Украинские стихи из сборника Потеря иллюзий

Із збірки: " Втрата іллюзій або пошук нового ідеалу"


КОХАННЯ 3 ДРУГОГО ПОГЛЯДУ I


Я пам'ятаю дівчинку маленьку...
Лице худеньке
Сірі очі
З очей
Так ніби джерельце маленьке
Води смачної витікало...

На неї я дивився нишком
Коли не бачила вона...
Той день був сонячний і ясний
Відпочивали ми...

Тоді
Як пам'ятаю я
Приємні відчуття
Були в душі моїй...

Та я забув усе
Коли я знову
Вернувся в рідну школу
Багато друзів там було
Яких я знав так поверхово...

Час швидко йшов
І швидко я мужнів...
І ось...
Згадав я знову
Образ джерельної води
В душі своїй

Тоді хотів я поскоріше
Побачити її
Напитись із очей
П'янкого джерела
Води живої...

Я так хотів
Що ніби я летів
На крилах вгору
До своїх мрій...
І ось та мить прийшла
Троянда та цвісти готова була
А я
Дар мови втратив
І зачудований стояв...

 

22.10.93г Зэлэный Иван

 

 

КОХАННЯ З ДРУГОГО ПОГЛЯДУ II

 

Що кращим є на світі
Чим квіт твій дивний?
Він білим був тоді
Коли свою я мрію
До нього доторкав лише
Троянду бачив молоденьку
Що душу зігріва мені...

Своїм очам не вірив в чудо
Це диво душу чарувало
І мої сили прибавляло
Стидливість кинула мене...

Троянда була біла
Та край у пелюсток
Рожевий був..,
І я хотів губами
Країв тих пелюсток торкнутись
І серце моє швидше билось
Коли торкав твої уста
Свідомість щастя п'янко била
У мозок мій...

А очі ніжні...
І лиш на крихту ледь
Я відчував бузку в них подих

З очей твоїх текла вода
Прозора як сльоза
У мою душу,..
Я пив п'яніючи від щастя

А твоє тіло
Мов та ніжка
Що у троянди
Чарівна й струнка
Листочки стали ніби в ряд
Так це була драбинка
По ній я в небо йшов
В танку кохання...
І я обняв тебе
Так ніби я по колу
Здіймався вверх
До диво-квітника...

А твої груди
Такі приємні і дівочі
Затамували подих свій
І я відчув твій запах
Так ніби та весна чарівна
Твою дівочість чисту
Мені віддала
І цей запах
Зробив умить мене твоїм

І я щасливий весь віддався
Тобі...

26.09 93 Зэлэный Иван


       
 

КОХАННЯ З ДРУГОГО ПОГЛЯДУ III

 

Той день я пам'ятаю як сьогодні
Ти у весільному наряді
Як білий либідь над зеркальним плесом
В танку любовнім
Прощалася з дівочістю своєю...

І відчуваючи що скоро
Я роздягав без очима...

В своїй уяві малював я
Чудового творіння ніжний профіль...

Та ти заснула...
Ніжна німфа...
І груди твої
Здіймались ніжно наче хвилі
І дивувався я творінням
А Богу клявся що любити буду
Тебе одну...

А що любов?...
Зрадливий вітер...
Сьогодні є а завтра стихне...
Та я люблю тебе спокійно
У тихої журби я вирвав жало
І серце б'ється тихо-тихо
Як в місяць той
Хвилі об берег
Ласкають слух журчанням тихим...

А твої думи
Тобі спокою не давали
Мене ти стримувала ніжно
Сховатись знову ти хотіла
Від всіх людей...

 

І знову ми брели у лози
Які чудово проростали
На березі понад рікою...
Пообпивались ми солодким медом
Хотів я з губ твоїх напитись
Та твої думи
Тобі твій спокій відібрали...

А річка та стікала в море
Руслом холодним як кришталь...

А може все мені приснилось
А може сам тоді стидався
Тобі відкрити свої мрії...

 21 .10 . 93 Зэлэный Иван

 

     ***

Ось я стою і бачу твій погляд
Сьогодні чудовий вечір
За вікном дощик
Твій погляд чарівний
І я відчуваю що в ньому ніжність якась
Яка виходить з глибин твоєї душі

Мені здається
Що якщо я почну говорити тобі віршами
Твій погляд запалає двома ніжними зорями
І ніч перетвориться в день
В моїй душі...

01.02.96 Иван Зэлэный

 

       ****

Коли ти всмоктуєш, голодно
Дим від цигарки
Ти думаєш про гірше
І куриво те шкодить
Здоров'ю твоєму
Так кажуть всі

І віриш свято ти
У ці слова
Бо Сатана
Напевно теж курив
Коли Адама
Хотів він звести з того Раю
Що Бог йому його подарував
І довго думав Сатана
Як у Адама
Забрати Рай той
Котрий Адаму
Найвищий дух Любові
Подарував...

Не знав же Сатана
Як душу вкрасти у Адама...
І Сатана курив в цей час
І плетиво із дум своїх
Він чорних плів...

Адам і Єва скуштували
Той плід
Яким
Той Сатана їх спокусив...

А Бог хотів
Щоби Адам і Єва
Навчились накінець Любити
Та Бога двоє цих створінь
Не зрозуміли
І за це
Адама вигнав Бог із Раю
З Адамом Єву
І їм сказав:
Навчіться ви
Любити для початку
А потім вже
Скуштуєте
Від дерева Життя
І станете такі
Як Я - Ваш Бог...

06.10.93 Зэлэный Иван

 

НЕВАГОМІСТЬ

Я довго піднімався в гору
І на шляху крутім петляв
І зав'язавши очі
Мене пустив Він в шлях не легкий
І я ось так
Навпомацки
Все вгору піднімався
Чим далі тим крутіше
Той схил угору йшов
І з сил я вибивався
Коли лиш чув
Що вітер доносив
До мого слуху...

Я відчував де верх
І відчував де низ
А кожний камінь на шляху
Обмацував руками
І примірявся як ступити далі
І ось настав той день
Коли на кручі я стояв
Даремно шлях я свій шукав
Даремно кожний камінь я обмацав
Бо шлях мій обірвався тут...
І я злякався...

Чорна мряка мій мозок обступила
І втратив я орієнтир
Де верх де низ...
І вітер знявся і шумів
Земля двигтіла і стогнала
Глухі удари каменю я чув
А сам до кручі прикипівши
Я ворухнутися боявся...
І раптом пелена з моїх очей
Немов злетіла...
І я вжахнувся...

26. 11. 93 Зэлэный Иван

       ***

Світло є в пустоті
Якого ти не бачиш

Ти бачиш лиш джерела світла

Але світло яке тут біля тебе
Яке вони послали
Ти не бачиш
Ти бачиш лише те світло
Яке належить тобі...

Пустота чорна
Але чи є дійсна пустота?
Чи є дійсно чорне?

Джерело віддає себе тобі
Ти сприймаєш лиш те
Що попало в душу твою
Ти фіксуєш лиш те
Що належить тобі...

Шлях твій накреслений джерелом
Ти можеш петляти на цьому шляху
Але все одно
Ти повернешся на цей шлях...
Можливо ти захочеш покинути своє джерело
Але чи вистачить тебе щоб це зробити?...

Ось ти його покинув
Твій шлях вільний!
Але чи дійсно він вільний?...
Все одно твій шлях визначений Ним
Він є світло всіх джерел
Він є слово всіх джерел
Він є простір всіх джерел
Він реально існує

Чи є пустота поза Ним?
Поза ним є світло всіх джерел
Він є безконечним!!!

29.08.92. Зэлэный Иван

 

ЛИСТ ДО НЕЗНАЙОМОЇ ЕН

 

Хай час іде шановна Ен
То й що з того?
І вік Христа уже минає
Він шлях пройшов земний
А я
Його лише розпочинаю...

Життя мов сон
Оглянешся назад
Чого хотів від нього
Я не знаю!...
Була любов
Квітучий сад
Де бджілоньки на волі
Збирали мед поволі
Який я пив і не впивався

Хотілось ще і ще
Так пити весь свій вік
І спрагу вгамувати я боявся
Була Любов - та що з того?

Твій вік
Твої роки
Мене цікавлять менше...
Чи ти жива?
Це головне
І в чім шукаєш щастя?
Що хочуть люди від життя?
Та всі одне й те ж саме
Коротку мить свого життя
Прожити б так
Щоб гарно все навкруг було
І жити було б легко і цікаво
Щоб поважали всі тебе
А ще?

Знайти б таку людину
Спілкуючись з якою
Знайшла б ти скарб
Щоб скарб той був взаємний
А назва скарбу Щастя!!!...

Насправді ж ...
Що?...
Спитаєш ти
Для чого Бог створив Любов?
Щоб мучились ми так усе життя
Її шукаючи?...
А як знайшли
Коротка мить...
І все?!!!...

Невдячний чоловік і діти
Робота-хата-знов-робота
І так усе життя?
Де взяти грошей?
Воно так ніби й зрозуміло
Що гроші щастя не дадуть
Коли їх так багато
Що думаєш куди їх діти...

Назвати це Любов?
О Ні!
Така любов погасне швидко...

Мій п'єдестал Кохання - Небо
А в нім
Моя кохана зірка сяє
Щоб зняти з неба зірку цю
Я мав би Богом стати...

Так в чому ж справа?...
Ти спитаєш...

А справа в тому
Що є одне питання
Що мучить так мене:
Чи зірка ця
Яку я випещу в руках моїх
А чи зігріє мене своїм теплом...

А може зіронька ота
В моїх руках
Кусочком леду стане
І розтане
Крізь пальці мої...
А вода стече
Що краще все ж...

А може скельцем стане гострим
І душу геть поранить всю
І кинуть геть його...
Душа болить
І кров тече
Та я терплю...

А може зіронька ота
Промінчиком своїм розтопить душу
І я горіти вічно буду
В її пекучім ореолі...

А може дві зорі кохаю
І взявши їх у руку
Проміння їх гаряче
Зігрію я
Своїм теплом...
А може...
Товариш вірний
Мені потрібен
Щоб свою тугу
Я проспівав йому...
Та є
Напевне
В мене
Він...

Не Бог я
А вона
Та зіронька що сяє гарно в моїм небі
І люди на землі
В стосунках ближчих ніж зірки у небі
Хоча?...
Для астронома на Землі
Буває легше знати силу
Того проміння
Що ним та Зіронька іскриться...

І все ж таки Любов
Це праця вічна
В якій черпаєш ти наснагу жити
І чим складніша ця стезя
Тим більше Щастя!!!

14.08.93 Зэлэный Иван

 

 

ЛИСТ ДО ЕРНЕСТА РЕНАНА

 

Так!
Ти Ренан сказав
Що вершив долю Він людей
Лиш на словах
Що говорити вмів
Надію Він вселяв
І розум власний мав
Що розумом своїм
Він шлях свій прокладав...

Ну що ж?
Тепер постав себе на Його місце:
Раз кажеш ти що він не Божий син
Ти зробиш це спокійно...

Ти уяви так ніби ти це Він
Ти просто син у матері своєї
І влади Божої не маєш
А тільки розум власний свій
І ним дорогу прокладаєш...
До чого?
До хреста?...

Невже ти дав би на хресті
Себе розп'яти лиш для того
Щоб учні твої...
Зневірились
І розбіжались?...
І відреклися як Петро?...

Я б зрозумів тебе тоді ось так:
Що своїм учням виклав ти свою ідею
І їх навчивши що і як...
Ти б з жахом здався в руки „правосуддя”
Оскаженілої юрби?...

Ти кажеш потім ніби Він „воскрес”
В уяві хворобливій
Дванадцятьох засмучених...

І що?

Усе своє життя
Вони боролись за ідеї
Розп'ятого мерця?...

Ти уяви
Що учнів вибрав ти
З простих рибалок - митарів
І що за років три...
Ти научив би їх того
Що здійснили Вони
Після твоєї смерті?...

Ти зрозумій
Що серед учнів був такий...
Який повірив до кінця
Лише тоді...
Коли він палець вклав у рани
Воскреслого Христа...

А той дванадцятий що вмер?...
Ти може скажеш що вендету
Йому вчинили ті
Що розбіжались у ночі...?

А може скажеш що це той
Що під хрестом стояв
Коли Учитель свою матір
Йому в опіку дав?...

А може хочеш ти сказати...
Що той дванадцятий вдавився
Від того що корислива душа
В його уяві хворобливій...
Намалювала хрест і муку
Учителя?...
Що мав би стати...
Володарем...
А він Його помічником могутнім?...

Мені здається що Марія Магдалина
Була доведена до відчаю страшного
Закохана душа страждала
Уява малювала образ ніжний
Христос відчув усю безодню
Чудових почуттів...
Він не хотів її страждань...
І ось тому...
Воскреслий об'явивсь спочатку Їй
Що так страждала...

Тож мертвим - мертве
А живим - живе
Бо так сказав Христос

Тож мертвим - камінь на душі
Живим - Любов і муки

Бо мертвим - камінь на могилі
Живим - хресна дорога ...
До Щастя! ...
До Любові! ...
До Христа!...

Так ти правий Ренан!
Та лиш в одному:
Що Він ходив по цій Землі чудовій
Своїми босими ногами
І слід Його залишився в віках...
Лиш Словом Хресної Дороги
Історію Він розкрутив
У протилежний бік...

16.09.93 Зэлэный Иван

 
      ***

Ти не шукаєш Бога в собі
Бо ти є звичайна людина

Ти не хочеш знайти часу
Щоб зрозуміти Всевишнього...

Ти не намагаєшся
Знайти Його
В ближньому своєму...

Тому
Що ти не шукаєш шляхів Його...
Тому
Що ти не хочеш
Зрозуміти Його істин...

04.02.96 Іван Зелений

 
         ***

Бо та зоря що в небі світить
Є Богом створена...
І кожна та зоря
Іде по своєму шляху
Що визначений Богом від початку...

Здається ніби Всесвіт - хаос
Світил розкиданих по небу
Аби як...

Та мислю я що це не так
Бо Всесвіт це такий порядок
Який створити Богу лиш під силу
І кожна в нім зоря
Парить по своєму шляху
Парить до цілі
Яка лиш Богу є відома...

30.10.93. Зэлэный Иван

 
    ***

Коли курю
Я думаю про краще
І куриво не шкодить
Здоров'ю моєму...

Так кажуть всі...
Та я не вірю
В це...

Напевне Бог
Коли творив
Цей світ...
Він теж курив
І куриво Його
Було приємним
Для всіх Його створінь...

Бо мислив Він
В ту мить
Як краще Світ створити
Щоб було все просте і гарне
Настільки гарне
Що дойти
До того як
Він все створив оте
Було б не легко нам
Простим створінням
Бога

06.10.93.       Зэлэный Иван


      ***

Я бачив сині очі
Відчув я ніжні руки
Волосся золотисте
Губами я голубив

І в серці моїм ніжно
Цвіло кохання чисте...

Я знаю що ти прийдеш
І запах золотистий
Відчую я твій ніжний ...

Приємне скажеш слово
Зігрієш мою душу
Відчувши твої губи
Я обійму губами
У твої гарні вушка
Поллється моя ніжність
І слово моє тихе
Тебе моєю зробить...

Не вірю що ти скажеш
Що я тобі не пара
Мене ти не покинеш
Я вірю що не зрадиш
Чудові твої губи
Розквітнуть від жадання
Я змочу їх росою
Жагучого кохання...

09.01.94. Зэлэный Иван

     ***

На білому лиці
З розпущеним волоссям
Черешня губ солодких
Червоніла...
Замріяна і сумна
Ти читала вірші...

Розпустивши чорні крила брів
Під якими
Правильний ніс
З двома горбинками
Наповнених грудей
У білій свитині...

Яка ти ніжна і бажана...

06 01.96. Зэлэный Иван

 

     ***

А ти стояла
Сяючи красою
Ти усміхалась і дивилась
І я дивився глибоко у душу
Твою...

Не треба мила
Ні не треба
Дивитись так суворо
В мої обійми...

Ти говори собі спокійно
Ти ж молода і вільна
Як пташка що співала пісню
Зі скелі в прірву вниз кидалась
Відкривши очі бачиш Землю
Що ніжно дивиться у душу
Твою...

04 .10. 93. Іван Зелений

 
       ***

Твої уста такі чарівні
А очі твої
Зводять душу в омріяне небо
Так
Ти цвітеш чарівною красою
Та я сумую за тобою
Коли нема тебе в пустелі кімнатній
І сум безсловесний
Доводить душу
До тужливого стискання серця
Яке говорить мені:
Зайди ...
Подивись на ніжне розпущене волосся
На тонкий стан...

І я заходжу ...
А ти не маєш часу навіть усміхнутися
До мого самотнього серця...

05.06.94. Иван Зэлэный

 
         ***

Тобі віддам усе що маю
А ти візьмеш лише кохання
Чи любиш ти мене не знаю
Лиш знаю я
Що я кохаю...

Не знав що ти така чудова
Не знав що в казці побуваю
Не знав що дивні відчуття
У моїм серці ти посієш...

Не знаю що пожну з тобою
Можливо що любов пестливу
І ніжно так моя чудова
Голубити мене ночами будеш...

04. 01. 96. Зэлэный Иван

 
     ***

Так я стояв і думав
Що ти моя гітаро
Плачеш ніжно

Так я стояв і думав
Що ти моя гітаро
Чарівні струни рвеш на собі

Так я стояв і думав
Що ти моя гітаро
Співаєш пісню про любов

Так я стояв і думав
Що ти моя Гетеро
Плачеш ніжно

Так я стояв і думав
Що ти моя Гетеро
Чари-волосся рвеш на собі

Так я стояв і думав
Що ти моя Гетеро
Співаєш пісню про любов...

26. 09. 93. Зэлэный Иван

 
       ***

Лапша, лапша
Фа-фа, Ля-ля
Говориш ти
Говорю я
Лапшу ми вішаєм обоє
Тож ти мені
А я тобі
І ходимо ми у лапші

На вухах та лапша висить
Лапша довгенька і гірка
А ротик твій
Язик - лапша
І навіть серце і душа
Лапшою вистелена вся...

03.07.94. Зэлэный Иван

 


           ***

Скажи мені чому тобі так важко?
Скажи мені чому любові ти шукаєш?
Скажи чому?
Чому сумну ти пісню так співаєш ніжно?
Чому душа твоя сумує?
Чому так серденько щемить?

А може ти шукаєш щастя
А може пісню ти почути хочеш
Яку омріяла собі?...

26.01.94. Иван Зэлэный

 
          ***

Ти обнімала мене ніжно
А я дивився я у твої очі
Бо накохався я досхочу
Чого ти хочеш я не знаю
Бо я від тебе знемагаю
Закрити б очі і заснути

Ти не даєш мені
Відчути
Блаженний сон...

Богиня сексу і любові
Ти душу всю мою до крові
У порох стерла...

03. 07.94. Иван Зэлэный

 
       ***

Відстоїться вода мутна
І гріх впаде на дно
Криштально чиста і смачна
Очиститься вона...

Лиш сіль землі
Розчиниться у ній
Ця сіль буття приємна прохолода...

Із цього джерела
Ти будеш пити все своє життя
Гріховний весь намул
Ти вичерпаєш
Винесеш в долонях
Ти накінець повіриш до кінця
В Її Любов
І лиш тоді
Поллється з твого Джерела
Любов...

Бо Їй сказав:
"Люблю - лише тебе одну!"

Це Джерело назвав ти Українка...

11.10.94. Зэлэный Иван

 
         ***

Твій пес кудлатий посивів
Стоїть і в очі заглядає
Іскристу райдугу він в них шукає
В оправі з чорних вій дівочих...

А облямована солодкими устами
Приємна мова душу пригортає
Струну що твоє серце відчиняє
Він доторкнути хоче подихом весняним...

16.02.95. Зэлэный Иван


       

Вірш НАТАЛІ ХАТКІНОЇ

(Переклад з російської)

 

Для тебе я сльози не маю
Бо сльози висохли вже всі...
І я терпітиму вагу своєї долі
Якщо ти кинеш з висоти...
Свого кохання...
Мене...
Я не розіб'юсь - ні!!!

Я була ніжною
Та ти про це забудь...
Мені вже все одно

Себе ти не ятри
Зрадливу руку забери
З плеча мого...

До тебе серце і душа
Закам'яніла вся...


      ***

А що таке Любов?
Пустий лиш звук?
Вона приходить і відходить...
І лиш душі страждання звук
Ніколи не проходить...

27.11.95. Зэлэный Иван


ЕПІЛОГ

(МАY ВЕ)

 

Русявий купол побілів
І вікна храму помутніли
I штукатурка облетіла
А ти все думав
Що таке
Ти є?...

Точку опори ти шукав
Своє життя ти проглядав
І нетрями бажань блукав
А відчуття яких зазнав
Ти по поличках розкладав
Та головного ти не знав
Яке найбільше відчуття
Покласти за основу
Свого буття...

Ти ніс свій хрест усе життя
І ось прийшов ти до кінця
Бо сил нема...
Куди іти?
Де дійсний путь...
До вічного Творця?

Отож прийшов ти до хреста
Ну що ж?
Умреш...
І смерть приймеш
За гріх
Свого життя...

03.03.96 Зэлэный Иван
_____________________________________
Мои работы:

Живопись: