З тобою разом бути незумів
І я, за це, усі приймаю муки.
Не буде все, як я того хотів,
Та мусить, врешті, якось воно бути!?.
Обвинувачення мені не висувай,
Як зхочеш, озирнися й зрозумієш...
Мене в обійми прийме небокрай,
А ти щасливо по життю йтимеш.
У спогадах залишилось життя,
Моя мета досягнутой не стала,
Себе не пронесу в твоє буття.
Твоя схвильованість к мені на вік сканала...
З тобою разом бути незум в
© Copyright: Александр Витин, 2008
Свидетельство о публикации №108053001628
Свидетельство о публикации №108053001628
Рецензии