Самозабуття
як вроджену на вітрі в холод
сльозу старечу. Сни - субтитри
перекладають серця колот
на мріяну від себе втечу,
де "я" - позбавлене тривоги,
де "Бог" є крапкою для речень,
а комою - "моя дорога
від нього і до нього". "Спокій" -
так голосно волає тишу,
складає триптих перед оком
всевидячим. А серце - пише.
Рядки вкладаються, мов діти
при колисковій. Колосково
луна гойдає білим світом
і застигає врешті словом.
І хтось чужий (з моїм обличчям)
водитиме чорнила вміло
по посейбічним протиріччям
на потойбічних (певно) крилах.
28 Травня 2008
Свидетельство о публикации №108052900117
а якщо так, без дужок:
луна гойдає білим світлом
і застигає врешті словом.
І хтось "Не-я" з моїм обличчям
водитиме чорнила вміло
по посейбічним протиріччям
на певно потойбічних крилах.
мабуть літера "Л" була ненавмисне пропущена, а хтось чужий - сприймається зловісно, але не малося на увазі
Я трошки ковзаюся Вашою гладкою римою, з незвички не можу зачепитися за образи і суті метафор. Але це з незвички,. Читатиму далі...
Иван Славко 08.06.2008 01:12 Заявить о нарушении
За відгук - так - подумаю над змінами - дужки - це зайва справа.
З повагою,
Л.Ю.
Юрий Лазирко 08.06.2008 08:16 Заявить о нарушении