Проведемо
під рефремами слова "люблю".
В переповненім пристрастю "хочеться"
не залишиться й краплі жалю.
Стихне ліжко в мелодії звірення
і сховаються в одяг тіла.
Та вкрадеться холодне примирення
в усвідомлення втрати тепла.
Хай вокзал розповзається в потягах,
а "бувай" розбивається в стук -
бо відчинене серце для протягу
і "па-па" замість ласки - для рук.
І розірване небо між крилами,
та латає його самота.
Краще нам залишитися - милими...
З далі - доля моя - та не та.
21 Травня 2008
Свидетельство о публикации №108052104124