Я мабуть спав,
Прокинувся – загинув,
I зараз боляче дивитись у вiкно.
Чекає осiнь, щоб я покинув
Зiпсоване життям своє житло.
А мрiяв я,
Як тiлькi прийде ранок,
Цигарку з кавою так смачно запалить.
Такий простий, але улюблений снiданок,
I ця гiдота за вiкном мовчить.
Мовчать дощi,
Сумує тихо небо,
Воно таке, як восени завжди.
«I хто є я?» - в собi питаю себе,
А бачу тiльки сльози я на склi!
Я мабуть спав...
Я мабуть спав...
© Copyright: Kolizey, 2008
Свидетельство о публикации №108052102740
Свидетельство о публикации №108052102740
Рецензии