Замiсть снiв
сивий сніг на сизому вікні.
і гримить мажор машин невтомних,
знов танцюють дивні тіні на стіні.
І киплять, аж булькають години,
час здурів, побіг у хибний бік.
всі думки згорнулися в пружини.
Це вже льодостав, а не потік.
Я боюся думати про завтра,
згадувать про вчора, про тепер,
бо повісився із сорому та страху
мойого життя невдаха-режисер.
Все здалося марним, невагомим,
мов торішній, зморщений листок.
За плечима стала тьотя-втома,
намотала із моїх проблем клубок.
Хай прикотиться це чарівний клубочок
до моїх холодних, змерзлих ніг.
Свій я хочу віднайти куточок,
влізти в теплий сонячний барліг.
Хай насняться лосі в мокасинах,
і дерева там співатимуть пісні.
Я, щаслива, на думках-пружинах,
там літатиму й стрибатиму вві сні.
Свидетельство о публикации №108052001857
P.S. Ще одна одній почитаємо, правда? Вчитимемось у одній групі, мабуть - нас, русистів, мало))
Диана Осадчая 29.07.2008 20:55 Заявить о нарушении