urban

Лабіринти і калейдоскопи.
Куля в небі.

Під забутим всім людством небом пульсує місто
Жовто-сірою кров'ю своїх кам'яних судин.
Серед веж цегляних і похмурих ліхтарних вістрів,
Де у сутінках спить запорошене пилом листя,
Кожен має нагоду згадати, що він один.

Кришталеві вітрини й бурі брудні калюжі
Віддзеркалюють тіні чиїсь без облич і слів.
На крикливих тісних перехрестях - самотні душі.
Їх чомусь саме я кожну ніч помічати мушу,
Живучи в ролі свідка у місті загиблих снів.

А воно, не лишаючи й натяку на спасіння,
Раз у раз викликає стійкий емоційний шок
Неприємними передчуттями та опасінням
Випадково застрягти у надрах переплетіння
Лабіринтів і калейдоскопів його думок.

Знаєш, місто, твоє чоло посивіло пилом...
Я не хочу дивитись на це, відчепись!.. Пусти!
Я піду і змайструю собі паперові крила,
Відштовхнуся, і кулею - в небо, були б лиш сили...
А тобі - тільки спогад, і двічі на рік - листи...