У вві сні я цілувалась
З повним ротом карамелі,
Їх дістати намагалась,
Щоб відчути інший смак.
Пошепки собі зізналась:
Почуття гойдало стелю,
І звільнитись намагалась
Від невидимих відзнак.
А зі сну, я пам’ятала
Чиїсь лагідні торкання,
Як боротися не знала,
З відчуттям, що на вустах.
Та вдавала, що питала,
Хто приснився мені зрання,
Мимоволі відчувала
Підсвідомий, тихий страх.
У вві сні я розуміла,
Що ця спроба несерйозна,
Після неї ж, заніміла
З карамелями в руках.
Липли руки, губи, тіло
Після легкого курйозу
І, нажаль, я не зуміла
Все залишити у снах.
Бо, зі сну я пам’ятала
Чиїсь лагідні торкання,
Не до тіла, я це знала,
Зберігали лиш вуста
Лектрострумову опалу
Цукеркового зізнання…
Я забути тебе б мала,
На роки та на літа.
Приснилось
© Copyright: Леся Бажанова, 2008
Свидетельство о публикации №108051601578
Свидетельство о публикации №108051601578
Рецензии