* * *
Є лагідність така, що не впіймати,
Є щось таке нестримане в очах.
Є сон забутий, що не розказати.
Тепло долонь і серце у руках.
Сховати ніч в своєї душі бездонні,
Чи може на крилах її душі
Летіти просто так, квітучим сонцем
Своєю посмішкою бути у дощі.
Тримай мене, о хвиля нездійснена!
Торкнись невимовленою миттю до зірок,
І, може, я розквітну синім небом...
Є лише перший і останній крок.
Нема нічого. Тільки тінь від тіні.
Червоне листя. Жовте на снігу.
Так мало слів. Усі померли мрії.
Але ж я залишив собі одну.
І сяю, сяю, стільки, скільки зможу,
Не зможу, - буду вогнищем палати.
Чому ж, чуму я з краплями так схожий?
Кохаю дощ.... і... буду з ним літати.
1 Жовтня 2007 р.
* * *
лагiднiсть...
© Copyright: Йескела Вонави, 2008
Свидетельство о публикации №108051303164
Свидетельство о публикации №108051303164
Рецензии