лiнiя
Червона зоря, що так невловимо нагадує око, підведене чорною стрілою від краю до краю, і небо лилове, яке буває лиш вранці озимого дня. Ти скажеш: „Чи не замало тобі?” Відповім: „Це все, що вміщую, у серці своїм, у дусі, у слові”. Тоненькою кулькою шлях цей пройду. А кулька, як завжди, - напівподарунок, напівкрадіжка. Лінія долі на длані неба моїй. Шлях до сонця, обірваний напівдорозі. Moving and touching. I feel don’t touching you. Шлях шляхетства кохання – стриножений кінь, повіки мружить. Сонна мелодія еросу „Ой, люлі, лі”. Кресалом камінним сірник та люльку запалюю. Палю – неодмінно пишу. У мушлю складаю бички. Вони мені обриси „му”. І кисть ієрогліф виводить. Ні, не тому, що кисть – це подвійності гра: пензлю і китиці, грона-кетягу. Клавіш солодка гра. Димінуендо риторики лінії.
© Copyright: Иннокентий Флик, 2008
Свидетельство о публикации №108051302906
Свидетельство о публикации №108051302906
Рецензии
"Лінія долі на длані неба моїй."
:) ты, как всегда, Инок мой, находишь созвучия.
Цьем!
Бахоригуль 04.05.2013 23:44 • Заявить о нарушении
:) ты, как всегда, Инок мой, находишь созвучия.
Цьем!
Бахоригуль 04.05.2013 23:44 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.