Травневі грози не лякають,
Вони хвилюють почуття,
Та наші душі просвітляють –
Зими не буде вороття.
Шпаки за вікнами співають
Нам ораторію життя,
Тюльпанів полум’я палає
І поглинає в небуття.
Повсюди марево казкове:
П’янке повітря, сонцеграй,
І твої очі волошкові,
Що переповнені бажань…
І буде так завжди, крізь роки
В душі закохані ми поки…
Сонет XI. Травневi грози
© Copyright: Анатолий Канарский, 2008
Свидетельство о публикации №108051200086
Свидетельство о публикации №108051200086
Рецензии