4
З нестерпним виразом болю.
Я знаю, як то буває,
Коли приходить бажання
Не прокидатись...
Ти - серце зів'ялого листя
І вбитих безхмар'ям трав,
Побілених голок гір -
Всього, що я так люблю...
Ти - очі мільярдів зірок,
Що не блимаючі дивляться вниз,
На наші лялькові страждання.
Ти - вуста... Неважливо, чого -
Із запахом ванільної кави -
Дозволь, я їх поцілую...
11.05.2008 рік
Свидетельство о публикации №108051103081