Гра в життя

Щоденно, щохвилини, щосекунди,
Щомиті всі ми граємо в миття.
Сьогодні хтось відходить у нікуди,
А завтра вже прийде із небуття.

Навколо нас то листя облітає,
То проліски цвітуть у далині,
То снігом всі стежини замітає,
То яблука збирають запашні…

У місті зустрічають нас машини,
Життя летить, його не зупинить.
А може хто не бачив цвіт шипшини,
І не відчув як ліс вночі шумить?

Як лілії цвітуть у річці чистій?
(Не знаю хто їх бачив наяву).
У лузі трави, як завжди, барвисті…
І спогадами цими я живу.
 
Бо все міняється навколо, ніби вітер
Проносить нас повз гори і моря…
І наче помічаєш все на світі,
Але без тебе крутиться Земля.

Тролейбуси, автобуси, машини,
Нас, мабуть, не здивує НЛО.
У вік, де є ракети і турбіни
Для себе людство що зробить могло?

І зараз ми читаємо в газетах,
Як гинемо під тиском небуття,
Як у словах на дисках чи дискетах
Проходить наша довга гра в життя.

26.01.2002