Певно це вже кінець...
(Хай йому грець...)
Хто слухав, той молодець.
А хто ні?
Нічого, не вмре навесні,
Виживе і без цього,
Такого,
Непевного, чудернацького...
Не пропадають зненацька.
А як же надія?
Вона зомліє,
Струмком понесеться швидко,
І буде видко,
Її на поверхні, або на дні.
Так трапляється інколи...навесні.
весняне
© Copyright: Елена Хоролец, 2008
Свидетельство о публикации №108051001016
Свидетельство о публикации №108051001016
Рецензии