Ми неначе дві зорі у небі,
Розділяє нас Чумацький шлях.
Не сумуй коханий мій, не треба,
У моїх ти залишився снах.
Я тебе кохаю, розумієш?
Так кохаю, що не маю слів,
Розказать про це... А чи зумієш
Ти почути мого серця спів?
Я зберу в торбинку поцілунки,
Вузлика напам’ять зав’яжу.
Ні! Мені не треба подарунків...
Прощавай, коханий, - лиш скажу.
Ось квиток і поїзд вирушає,
У останнє міцно обнялись...
Прощавай,- сказав!
Та ти не знаєш:
Я чекала твого: «Повернись!».
Повернись
© Copyright: Тамара Шевченко, 2008
Свидетельство о публикации №108050400097
Свидетельство о публикации №108050400097
Рецензии
Чудова любовна лірика! "Так кохаю, що не маю слів, Розказать про це... А чи зумієш Ти почути мого серця спів?" Все буває у житті. Можливо, в цьому його чарівність і загадковість? Хай щастить! Микола.
Мыкола Ковальчук 29.04.2013 23:15 • Заявить о нарушении
Мыкола Ковальчук 29.04.2013 23:15 • Заявить о нарушении
Дяую, Миколо. Загадковість у кожного своя, уже інша справа, чи її чують і бачуть.
Тамара Шевченко 11.11.2013 23:57 Заявить о нарушении
Тамара Шевченко 11.11.2013 23:57 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.