На балу в короля Данила

Чи то було, а чи наснилось:
Старенького готелю милість
(як сон, як марева серпанок),
І у кав'ярні тихий ранок?

Крізь погаптовану фіранку
Грайливо сонце струменить.
А на столі – (спокуси мить!)
П'янкої кави філіжанка.

Комин в кутку. Тремтить вогонь
В танку, неначе Роксолана.
Напруга дивна, ще не знана,
Торкнулась ледь твоїх долонь.

Ти їх до ватри простягнула,
Нечутно сіла край стола.
І ось кав'ярні терпка мла
Тебе, щасливу, огорнула.

А за вікном весна буяє,
Стрімка, мінлива, гомінка.
Й танцює серце гопака,
І пульс колінця витинає…

О, так! Відчуй: ти тут – львів'янка!
Казковий замок – місто Лева.
Хіба не ти в нім королева
І…старовинних вулиць бранка?

Чи не для тебе шпилить небо
Готичне місто? Спів дзвіниць
Розбудить левів і левиць,
І сто легенд. Чи не для тебе?

Чи не в твою співає честь
Дзвінка бруківка під ногами
Й вечірнє небо ліхтарями
Прикрасить загадку фортець?

Чи не тебе король Данило
Приймав так лагідно й поштиво?
Та…зникло все…Лише на згадку –
Робусти чорної горнятко.