У меня гости

Хочу поделиться с вами поэзией моих друзей. Апрель у меня был богат на письма.
Вот, из Харькова, через вторые руки - стих Миколи Побеляна:

Рік добігає
Світлої межі...
Позаду всі
Зелені сподівання...
А я собі нових
Наворожив,
На камінь
Обіпершись
Спотикання...
Я розумію:
Райдуга спахне,
Єднаючи краї
Ясного неба...
Надійде час:
На землю
Бог дихне
Ударять
Паростки...
Й нічого
Більш
Не треба...

________29.12.07.

________________________________________________

А ось, вірш Галини М. який вона написала для сина.

Буває все так добре у житті -
І ноги, й руки маєш,
Та раптом,
У одну лиш мить,
Ти що-небудь
Собі зламаєш...

Та ось, зупинка...
Поламалася нога...
Операція, emergency, *)
Палата...
Лежиш і думаєш,
Яка вага потрібна,
Щоб її зламати.

Чекаєш, щоб хоч
Хто-небудь прийшов
Провідати слабого...
.................

І вже пішов у церкву,
До людей,
Аж цього ж дня самго...

І як багато
Маю я питань...
Як треба жити?
Що мені робить?
А відповідь
Спасителя одного:
Учися вірить.
Слухатись, любить.

*) - невідмінна необхідність

_____________2007.