Вi-джей штормiв i ураганiв

Платівка обрію кружляється щосили,
і,
вогненним нігтем
весь простір мій,
прошкрябавши...

Ди-джей...
 
Туманів і дощів,
вщент стиснувши грозу,
і,
патли хмар
розпотрошивши,
примружившись,
пускає...
 
Пилюку у очі...
 
Лізе,
лізе в душу.

 І ниє, ниє серце...

Це він...

Він шарудить піском у скло
і,
розпалившись не на жарт,
каміннями по даху барабанить.

А після – тиша,
дзвінкі сколки,
дощ стіною...

Голофани,
виблискуючи,
тиснуть ситіданс.

Їх ритми
все
тривають і тривають,
кружляючи
у небі
в нескінченність.
 
Ну, а потім...

Величезний вал в півнеба
і
рик на всю округу:
- Орривіграаах!
 
Рятуйся, все, що може!
 
Йааах!

Я йду!!!

І гопака стоптавши,
взбалаганівши округу,
залізним чоботом
усю, як вона є...
 
Ось-ось обрушиться на нас
зриваючись...
 
І в рок...
 
І в ролл.

Віджей
штормів і ураганів.


       * * *


Виджей штормов и ураганов


Пластинка горизонта кружится вовсю,
и,
огненным ногтём пространство процарапав,
диджей туманов и дождей
вспять развернув грозу
и,
лохмы туч вспоров,
прижмурившись,
пускает пыль в глаза
и лезет, в душу…

Ноет, ноет сердце -
это он…

Шуршит песком в стекло,
и,
рассердившись не на шутку,
каменьями по крыше барабанит…

а после – тишина,
звенящие осколки,
дождь стеной и голофаны,
блестя телами,
давят ситиданс…

их ритмы,
 длятся, длятся, длятся
…в бесконечность.
 
Ну, а потом
огромный вал в полнеба
и
рык на всю округу:
- Оррывгрыыых!

 
Спасайся, всё, что может!
 
Я иду!!!

И камаринского топча,
огромным сапогом пространство взбалаганив,
вот-вот обрушится на нас,
срываясь в рок и в ролл…

Виджей штормов и ураганов.