***
Мов сон вночі злітає час,
Та куля наша десь під крилами
Не бачить нас, не чує нас,
І за вікном повітря стиснуте
Тримає душі і тела,
Річок стрічками поле вишите
Ховає синяя імла.
А там серед річок тополями
Шляхи мої оздоблені,
І та одна, з якою долею
Одним бажанням сповнені,
І в пелюстках степових, запашних,
Фіалкових, волошкових
Краплини рос тремтять у кожнім з них,
Перлин дороще коштують.
І сум брунатний там під хмарами
Іржавая полинь-трава,
А я кохаю очі карії,
Та хай полинь смарагдова.
Хай буде та полинь смарагдова
І той Чорнобиль – тільки знак:
Любити треба все однаково,
Любити не аби будь як!
Летять роки, неначе журавлі
Удаличінь за дзвонами.
Згасають мов перонні ліхтарі
За вікнами вагонними.
Та не згасають очі карії,
Час промайне – прийде весна,
І над смарагдовими травами
Дівоча пісня пролуна.
Свидетельство о публикации №108050102188