Ти був моїм, вважала, назавжди!
А я твоя кохана чи коханка?
Мене до себе ніжно пригорни,
Сьогодні, щоб не спалося до ранку.
Немов сніжок розтану я в долоні,
Самотніми зроблю твої думки.
Так довго я була в твоїм полоні –
Тепер усе змінилось навіки.
Чому раніше був ти не відвертий?
Чому в очах твоїх тепер печаль?
Твій образ у думках моїх вже стертий,
Нічого вже не зміниться нажаль.
Нажаль!
© Copyright: Елена Дригола, 2008
Свидетельство о публикации №108050100131
Свидетельство о публикации №108050100131
Рецензии