Душе менi
Чому ти кволиш полем
У косах вітер
Стужа у тобі
А я розгубено тебе шукаю
Й шепочуся –
Верни мене мені
Верни собі це богатиське тіло
Верни осоння богатирських меж
Я потопаю, й ти вже віддаєш повітрь крилані ,
Але ще брунькою - зачіпкою живеш
У цім шаленім тілі
А воно звучить тобою
І згадкою про тебе ще звучить
Не позволяй ми зброї до двобою
Я – грудь і серце
Долі! Меч і щит
2007, Київ
Свидетельство о публикации №108043003924