Вона мені рясним дощем насниться,
що підупав на переправі звідтіля,
де зістарілися знайомі лиця,
а чорнобривці небом обпеклися –
бо спопелився небокрай. Моя земля
у тератоннах серце стисне тягом
і сім годин переведе на переліт,
відкриє душу та прийме наснагу,
у безвість кануть чвари та зневага...
і в чужину не понесе Вітчизни цвіт.
І так проймуся небом, що займуся –
у краплях-іскрах благовісних втрачу річ.
Допоки в мене – ти – я сильний в дусі,
я, мов тонема у чутливім вусі,
спадатиму собі горою з пліч.
21 Квітня 2008
Моя земля - Збiрка - Краплi Всесвiту
© Copyright: Юрий Лазирко, 2008
Свидетельство о публикации №108042303203
Свидетельство о публикации №108042303203
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.