Душа твоя оголена
Зниває у прострації...
Що серденьком намолено,
А що важкою працею.
Два кроки до контузії...
Життя, як вдихи пороху...
Тобі щастило з друзями,
Та більш "щастило" з ворогом.
Людей ти бачив різними,
Веселими й похмурими,
Людей, що линуть піснями,
Та змучених тортурами.
Ти бачив тих, хто з душами,
Та марилось небачене,
Тіла мов обездушені,
А все, що людське - втрачене.
Душа твоя опалена,
Душа твоя скалічена,
Ледь стогне під навалами
У відчаї... у відчаї...
Душа
© Copyright: Павел Тесленко, 2008
Свидетельство о публикации №108042203162
Свидетельство о публикации №108042203162
Рецензии