А помнишь...

Свет, гром и дождь по серому стеклу,
Бежит за каплей мокрая дорожка,
А первый гром всегда гремит к теплу
Охотясь, ловит капли лапкой кошка.

И ярче пахнет пышная листва,
Открыв окно, вдохну её поглубже.
Вон, у того, цветущего куста
Ты помнишь, ножку подвернула в луже…

Как нёс тебя до дома на руках,
Ты извинялась без конца смущённо,
А я тайком ловил в твоих глазах
Тот взгляд, как небо - ласково-бездонный…

Как в благодарность я просил секрет -
Земное ли имеет ангел имя?
Ты, улыбаясь, как сейчас, в ответ
Была прекрасна в отблеске камина…

Свет, гром и дождь по серому стеклу,
Бежит за каплей мокрая дорожка,
Я у окна шепчу тебе – люблю,
Ты льнёшь к груди, мурлычет нежно кошка…

///

Грім, світло, дощ вкриває сірість скла,
Біжить за краплею стрімка доріжка,
А перший грім лунає до тепла,
Як спритно ловить в лапку краплі кішка.

Яскраво квітне листя, плед з плеча,
Відкрив вікно, вдихну, відклавши книжку.
Біля того квітучого куща,
Ти пам’ятаєш, підвернула ніжку

Як ніс тебе додому на руках,
Ти все «Пробач, та соромно, не треба»,
А я ловив таємно у очах,
Ласкавий погляд твій що глибше неба.

Як у подяку я просив відкрить
Земне ім’я що ангела зустрінув,
А ти сміялася, як зараз мить
Була чарівна в відблиску каміну.

Грім, світло, дощ вкриває сірість скла,
Біжить за краплею стрімка доріжка,
Кажу тобі кохаю у вікна,
Ти до грудей, муркоче ніжно кішка