О Світе безмежний,
Дозволь мені зробити крок
Один лиш,дуже обережний,
Дозволь зробить без помилок!
Допоможи загоїть рани,
Утри вітрами мою кров.
Хай брила льоду в серці тане
Собою згасить хай любов!
Нехай помре вона!Благаю!
Давно її бажаю я зректись,
Давно я радощів не знаю,
Лечу до неба-падаю униз...
О Господи дозволь забути!
Усе забути,що було й не було
І все,що ще могли би бути,
І болі ті,що серденько відчуло!
В думках як в лабіринті заблукала
Про вихід не плекала мрій...
Лиш пошепки до себе промовляла:
„Один лиш крок... іди...не стій!!!”
***
© Copyright: Александра Янчак, 2008
Свидетельство о публикации №108041703560
Свидетельство о публикации №108041703560
Рецензии
Писала девушка на украинском,
Душой писала или сердцем я не знаю,
Про что писала так я и не понел,
Но без порока, а значит честно изложилась.
Дмитрий Юрьевич 05.11.2008 02:32 • Заявить о нарушении
Душой писала или сердцем я не знаю,
Про что писала так я и не понел,
Но без порока, а значит честно изложилась.
Дмитрий Юрьевич 05.11.2008 02:32 • Заявить о нарушении