ДОЛЯ ВДОВИ ТА МАТЕРІ
До дня Перемоги
Терпне на серці, стигне печаль.
Вона ж – безсила – мовчатиме.
Стоїть одиноко. Дивиться вдаль.
Лелеки летять над хатами.
Туди, де обрій горів вогнем
З кривавим сонцем на заході,
Провела мужа у бій з плачем
Й не переставала плакати.
Туди і син із полком пішов,
Йому й кохать не доводилось...
І плакала знову вона і знов,
Та горе з душі не сходило.
Глибокий щем одиноких літ
Рвав серце безвинне карою:
Коханий муж на війні поліг
І син, що ним завжди марила.
Гарячі сльози з журних очей
Стікали гіркими ріками...
Серед страждань і безсонних ночей
Живила серденько ліками.
Вже сива вона, як ранковий туман,
Лице від жалю зістарилось:
«А, може, повернуться, може, обман?
Може, в живих зосталися?"
А вечір настане – дивиться вдаль.
Б'ється, мов рибонька в ятері.
І сіллю лягає нестерпна печаль
На серце вдови та матері...
1985
Судьба вдовы и матери
© Copyright: Владимир Бояновский, 2008
Свидетельство о публикации №108041603895
Свидетельство о публикации №108041603895
Рецензии
Горькая доля.... Надееться до последнего, что вернутся, и тем жить!!!
Трогает, Володя!!!
С теплом, Галя
Галшим 29.05.2008 19:23 • Заявить о нарушении
Трогает, Володя!!!
С теплом, Галя
Галшим 29.05.2008 19:23 • Заявить о нарушении
Большое спасибо, Галочка. ))) Удачи и любви, дорогая.
Владимир Бояновский 29.05.2008 23:15 Заявить о нарушении
Владимир Бояновский 29.05.2008 23:15 Заявить о нарушении