Вотчина
Хометам –
Семену Петровичу
та Ганні Андріївні
Дідусь з бабусею одні
Лишились в своїй хаті.
Їх діти вже немолоді,
Онуки вже жонаті.
Усі в світах і поготів.
Старим на старість – тиша.
Чекають радісних листів,
Що звідусіль їм пишуть.
Ждуть стріч щорічних із дітьми
І правнуків у гості...
І не нахваляться вони,
Що вже і ті дорослі.
А як збереться вся рідня
У хаті за столами,
Бабуся сяє чепурна,
Голубить всіх словами.
Дідусь розмову, як завжди,
Почне про всі події...
І ллється сміх на всі лади –
Старенькі тим радіють.
Приходить час. Широкий світ
Збира дітей в дорогу...
Проведуть двоє до воріт –
Та й знову до порогу.
Самотність довга та сумна
Придавить їх як брила.
І так зимують край вікна,
Здоров’я тане й сила.
Та всі шляхи усі роки
Прямують лиш до хати:
Життєвий корінь на віки –
Старенькі батько й мати.
© Copyright: Владимир Бояновский, 2008
Свидетельство о публикации №108041603348
Свидетельство о публикации №108041603348
Рецензии
Такое доброе, душевное стихотворение! Так захотелось в гости к таким дедуське и бабуське.... (Опять свою вспомнила......) Как они ждут в гости своих детей, внуков, правнуков! Сколько терпения, сколько любви!!!
Спасибо, Володя!
С теплом, Галя
Галшим 29.05.2008 19:17 • Заявить о нарушении
Спасибо, Володя!
С теплом, Галя
Галшим 29.05.2008 19:17 • Заявить о нарушении
Большое спасибо, Галинка, за добрые слова. Всего наилучшего и любви!
Владимир Бояновский 29.05.2008 23:26 Заявить о нарушении
Владимир Бояновский 29.05.2008 23:26 Заявить о нарушении