Мать

       МАТИ

Надвечір вийшла до воріт,
Зіперлась втомно на цямрину.
Журливо дивиться у світ,
А серце шепче: „Сину, сину...”

До неї тягнуться квітки,
Мов співчувають у скорботі.
Вплелись у коси всі роки,
Змарніли рученьки в роботі.

Стоїть, як доля, як земля,
Якій судилось відстраждати.
Синочка жде свого здаля
В надії вічній сива мати.


Рецензии
Как же дороги сыночки своим матерям!!! Спасибо, Володя!!!

С теплом, Галя

Галшим   29.05.2008 19:27     Заявить о нарушении
Спасибо, Галинка, за отзыв. Я сейчас занят другими делами, поэтому мало сижу в инете. Будет время - отвечу всем. С улыбкой - Владимир.

Владимир Бояновский   29.05.2008 23:13   Заявить о нарушении