ЗЦІЛЕННЯ
Біжить стежина у поля,
Ось знову я на ній стою.
Добридень, земленько моя,
З тобою мило - як в раю.
І верби ті ж, і той місток,
Лиш, дивно, річечка зміліла.
А за плечима – років строк,
Що доля назбирать зуміла.
І кожен раз, і кожну мить,
Коли приїду я додому,
Радіє серце і щемить,
Але скидає довгу втому.
Вчуваю ще, що молодий,
Життя попереду безкрає...
Нап’юсь криничної води –
І, дійсно, крила виростають.
Землі шепчу: „Прости, прости
За довгу змучену розлуку!”
І знов готовий хрест нести
Свого життя, як вічну муку.
Исцеление
© Copyright: Владимир Бояновский, 2008
Свидетельство о публикации №108041603048
Свидетельство о публикации №108041603048
Рецензии