Весняне

Набубнявіли бруньки, ледь їх вітер колише;
З запашної домівки, з вощаної хатинки
В полі бджілка літає, між духмяних рослинок,
Між стеблинок весняних перших квіток шукає;
Тепле сонечко зранку щедро землю зігріло.
І моя люба Галя, моя жіночка мила,
Вийшла вішать білизну...
........................
Я тихенько милуюсь, тішусь постаттю милой,
І мені щось на згадку дивне мрією спало;
Вже й повільний рубанок геть лінується ковзать-
Та й  собі посміхаюсь, за роботу забувши...
Годі вже! Схаменувшись, прикидаюсь сердитим:
Жінко, будем обідать?.. Тільки зморшкою теплою
Моя посмішка тихая причаїлась в куточках очей...


Рецензии
Очень понравилось.
Такой себе кусочек жизни... тёплая весенняя родная картина.

Светлана Кияк   19.11.2009 17:08     Заявить о нарушении
Спасибо за понравилось :) , а жена этот стих не жалует-
не ндравится и всё тут, я уж допытывался, допытывался- отмалчивается :) , в недовольной нахмуренности сдвинув милые бровки :)

Руслан Герасимов   19.11.2009 18:35   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.