несонет с переязычиванием

ОкОпами розуму, шанцями розумувАння,
Іде Бог у вени мої, іде у кров і у жили
У кості, і в кожний подих

Оросами волі одвІтчує серце моє
УночІ, воднинІ, стугонИть
Нагадуючи сваволю життя

Аж таки зозулиця-доля стихає
Кресати одчАсся з кременя долі
І силиться солов’єм…

ЗакликА до гніздечка вірою
Зацности роду, плодОвого зАмислу –
Надати Любови душам

І вже товпится люд і нелюд
ОдкОшно сімені моєго

У ріллю
Пречистого дівчати
Україноньки
…

Окопами разума, траншеями уразумений
Бог иде у вены моя, и в кровь и в жИлие,
и в кости и во вздох каждый

Росою обранённой растекется сердце моё
Вночи, одиноко, трепещет
Обращая власть жития

Даже кукушка-судьба смолкает
Черкать искро-огнесть судьбы
И тяжиться соловьём

Зазывая в гнёздышко верою
Достойности рода, плодОвого замысла –
ЛюбОвию душам людским

Даже толпа человеков и нелюдов
Из родовици семени моего

В пахоть
Пречистой девы
Украиноньки
…