Дивилась на небо та й думку гадала
Дивилась на небо та й думку гадала:
Чого ж мені пендель чарівний не дала
Та доля, що вперто мені натякала
На єдність всебічну меча і орала.
Чому ж, фонтануючи сни й сподівання,
Спокійно дивлюсь як іде на заклання
Єдине вагоме і цінне надбання,
Що я у собі відчуваю востаннє.
І от, піднімаючи щелепу з полу
Я бачу як бігає прудко навколо
Планета Земля, і спинається здолу
Червоне, блискуче й палаюче коло.
А я перетерті, провислі канати,
Простягнуті руки, заржавлені грати
Не бачу давно, і несила кричати,
За зраду – любити, за вірність – карати.
Свидетельство о публикации №108041100994
Натали Воробьева 13.05.2008 17:03 Заявить о нарушении
перше - дiйcно невiрно.
а друге - вiрно. iснуэ таке дiеслово "спинатися" - пiдiйматися вгору.)
Ёжик Во Тумане 13.05.2008 17:41 Заявить о нарушении