Місто Харків весною схоже
на когось сонного
з сухою горлянкою - Лопанню
і вулицями, вкритими пилом.
Через повітря зі смаком бензину
чутно дзвоник трамваю,
який везе людей
артеріями цього міста.
Обшарпані подвір*я, наче дірки в зубах убогих,
які, як і ці подвір*я,
ховаються по кутках запиленого міста Харкова.
Обкручений дротами мережі Internet і кабельного телебачення,
наче павутиною, Харків задихається,
доживає свої останні дні
в сонному царстві.
Все зупиниться в якусь мить, коли перестане
битися серце Харкова,
коли зовсім пересохне Лопань,
і артеріями не будуть бігти
трамваї.
Все зупиниться. Колись. Видих.
М сто. Видих
© Copyright: Катя Карамель, 2008
Свидетельство о публикации №108041103746
Свидетельство о публикации №108041103746
Рецензии