Сонце Всесвiту зойк

Сонце – Всесвіту зойк
Трепет життя розплескує
В очі розширені вірою...

Небо - минулого тлін
Байдуже вбирає душі
Живих і померлих у сон
Вічного и Прекрасного....

Люди - ідуть по землі
И зітхаючи розчиняються
Бентеги тіл своїх
Пахощам трав віддаючи

І Слово
Світанковою раною
На безмежному тілі Любові
Вже мільйони віків
Заживає....


Рецензии
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.