Сонце Всесвiту зойк
Трепет життя розплескує
В очі розширені вірою...
Небо - минулого тлін
Байдуже вбирає душі
Живих і померлих у сон
Вічного и Прекрасного....
Люди - ідуть по землі
И зітхаючи розчиняються
Бентеги тіл своїх
Пахощам трав віддаючи
І Слово
Світанковою раною
На безмежному тілі Любові
Вже мільйони віків
Заживає....
Свидетельство о публикации №108041003652