Nevermore
трансформує в потребу.
Треби приймає
натомлене небо
Вечір повис у кошовці
на груші старезній
Суші забуто на лавочці
біля вокзалу
Залу залляли свічки
своїм світлом печальним
Чалить до пристані
утле суденце надії
Дії стриножує образ
твій в тьмяних дзеркалах
В залах музею
гуляють портрети ожилі
Жили напружує пристрасть
притлумлена болем
Ґолем прийшов до віконця
і тихо скрибоче
Хочу шепнути
як палко кохала,
хочу сказати
ЯК НІЖНО ЛЮБИЛА
Але , НА ЖАЛЬ,
не промовлю НІКОЛИ...
Свидетельство о публикации №108041003034
Мої вітання,
Сергий Дубенко 10.04.2008 22:43 Заявить о нарушении
Віршик цей написаний як пародія на творчість однієї панєнки.
Але Ваші слова, не буду приховувати своєї марнославної пихи, дуже приємно гріють душу!
Ще раз красно дякую!!!!!
Svyatoslav Synyavsky 10.04.2008 22:53 Заявить о нарушении