Є в людини Батьківщина,
Мов родина, що одна,
Яка мила, як дитина,
Та ласкава, як весна.
Сонечко над нею сяє,
Там і верби, і річки,
Там скрипаль вусатий грає,
На Говерлі, залюбки...
І п'янить пахуче сіно,
Та з'являються ві сні,
Хата рідна, вічний Київ,
І Хрещатику вогні.
Коли є з чим порівняти,
Відчуваєш, що твоє,
Те, що дарувала мати,
Де Святе джерело б'є.
Двох думок не може бути,
Відчуває Білий Світ,
Що не можна нам забути
Про Тарасів Заповіт...
Коцюбинського, Тичину,
Українку, та Франка,
Дивовижну черемшину,
Козаків і гопака...
Тисне років хуртовина...
Думок кличе водограй,
Твоя рідна Україна,
І ціни, і поважай!
Автор Геннадій Сівак.
2 квітня 2006 року.
Е в людини Батьк1вщина...
© Copyright: Геннадий Сивак, 2008
Свидетельство о публикации №108041000248
Свидетельство о публикации №108041000248
Рецензии
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.