Не серце - а землі відкриті щиро пори,
впустила глибоко любов своє коріння.
І пагони припіднятого правом зору,
немов благання, підіймають стрімко вгору
розраду, вдячність і терпке від слів терпіння.
Бучна від пристрасті кагорта сталих стуків
відлунює кантатами у сонця зливі.
Так заникають в краплях болі та розлуки,
вмивається посвятою надій порукa -
хвилину щастя на устах гойда тремтливо.
О, сонця зливо,
пройми
бажанням
божевільним
бути...
4 Березня 2008
Сонячна злива
© Copyright: Юрий Лазирко, 2008
Свидетельство о публикации №108040500307
Свидетельство о публикации №108040500307
Рецензии