Читаю книжку
I сльоза чогось в очах.
Там - чимала низка
Долi нашої в вiках.
Жовта вже сторiнка
Тої книжки, що в руцi,
Не cприймати б близько,
Що написано є в нiй.
Заросли могили
Свiдкiв, що жили в той час,
I кричать що сили,
Тiльки з книжок вже до нас.
Як живi спiвають
Про любов i про життя,
В думках що всi мають,-
Вiльна буде їх земля.
Я cприймаю близько,
Що тодi спiвали нам
I нехай здiйсниться,-
Все, що тут сповiв я вам.
Свидетельство о публикации №108040303361