Встала рано вранцi мама
I зiтхнула дуже тяжко,
Спати трохи ще хотiла,
Вчора наробилась важко.
В неї чоловiк ще дужий,
Мiг осилити пляшину,
До дiтей вiн був байдужий,
Не гойдав вночi дитину.
Заколола мама коси,
Одягла просту спiдницю.
Не зважаючи на роси,
Треба бiгти до криницi.
Так поралася матуся,
Щоб зробити щось поїсти,
Накормити нас, татуся,
Ще й до церкви треба вспiти.
Мамо, моя ненько мила,
Де подiла чорнi коси,
Чи була тодi щаслива,
Як блищали вранцi роси?
Блищали вранцi роси
© Copyright: Аркадий Ильчук, 2008
Свидетельство о публикации №108040302057
Свидетельство о публикации №108040302057
Рецензии
Понравилось. Жизнь несовременная наших женнщин - предков правдиво описана. Слава Богу, сейчас все по-другому. :)
Светлана Рыжковская 20.04.2008 15:39 • Заявить о нарушении
Светлана Рыжковская 20.04.2008 15:39 • Заявить о нарушении
Л.Костенко
* * *
І скаже світ:
— Ти крихта у мені.
Ти світлий біль в тяжкому урагані.
Твоя любов — на грані маячні
і віра — у наївності на грані.
Що можеш ти, розгублене дитя,
зробити для вселюдського прогресу?
— Я можу тільки кинути життя
історії кривавій під колеса.
Хоч знаю: все це їй не первина.
Але колись нап’ється ж до переситу!
Захоче випити не крові, а вина
за щастя людства, за здоров’я всесвіту!
Аркадий Ильчук 20.04.2008 17:02 Заявить о нарушении
* * *
І скаже світ:
— Ти крихта у мені.
Ти світлий біль в тяжкому урагані.
Твоя любов — на грані маячні
і віра — у наївності на грані.
Що можеш ти, розгублене дитя,
зробити для вселюдського прогресу?
— Я можу тільки кинути життя
історії кривавій під колеса.
Хоч знаю: все це їй не первина.
Але колись нап’ється ж до переситу!
Захоче випити не крові, а вина
за щастя людства, за здоров’я всесвіту!
Аркадий Ильчук 20.04.2008 17:02 Заявить о нарушении