З Марини Цветаевой. Чи не пригадаю я...

Чи не пригадаю я
Арому „White rose” і чаю,
Японські манюні фігурки
З полички дивились незле.

Була я у пишному платті
З ледь-ледь золотавого фаю.
Ви – в в’язаній чорній куртці
Із шаликом, як крило.

Пригадую, як ввішли Ви
З обличчям без макіяжу.
Як встали, кусаючи пальчик,
Голівоньку кинувши вниз.

І зморщечки наболілі,
Волосся, як шлем і каска,
Не жінка, та й не хлопчина,
Але не рівня мені.

І порухом безпричинним
піднЯлася я, оточили.
В напівжартівливому тоні
Знайомства веселого гра.

І порухом половинним
У руку мою полилася
Ніжнішого-ніжна в долоню
Від мінус нуля вода.

Дивилася з-попід лоба,
Шукаючи суперечки.
Напіврозляглася в кріслі,
Вертячи на пальці кільце.

Ви винули папіросу,
Черкнула Вам запальничку,
Не знаючи що робити.
Шарілось моє лице.

Пригадую – синя ваза
І бряцання наших рюмок.
„О будьте моїм Орестом!” –
я квітку Вам подала.

З зірницею сірооко
З хутрової чорної сумки
Ви порухом довгим дістали
Й не втримали носовичок

Марина Цветаева. Подруга (10)

Могу ли не вспомнить я
       Тот запах White-Rose1 и чая,
       И севрские фигурки
       Над пышащим камельком...

       Мы были: я -- в пышном платье
       Из чуть золотого фая,
       Вы -- в вязаной черной куртке
       С крылатым воротником.

       Я помню, с каким вошли Вы
       Лицом -- без малейшей краски,
       Как встали, кусая пальчик,
       Чуть голову наклоня.

       И лоб Ваш властолюбивый,
       Под тяжестью рыжей каски,
       Не женщина и не мальчик, --
       Но что-то сильней меня!

       Движением беспричинным
       Я встала, нас окружили.
       И кто-то в шутливом тоне:
       "Знакомьтесь же, господа".

       И руку движеньем длинным
       Вы в руку мою вложили,
       И нежно в моей ладони
       Помедлил осколок льда.

       С каким-то, глядевшим косо,
       Уже предвкушая стычку, --
       Я полулежала в кресле,
       Вертя на руке кольцо.

       Вы вынули папиросу,
       И я поднесла Вам спичку,
       Не зная, что делать, если
       Вы взглянете мне в лицо.

       Я помню -- над синей вазой --
       Как звякнули наши рюмки.
       "О, будьте моим Орестом!",
       И я Вам дала цветок.

       С зарницею сероглазой
       Из замшевой черной сумки
       Вы вынули длинным жестом
       И выронили-платок.

       28 января 1915

       1 Белой розы (модные в то время духи).