Крилатий
хоч на серці клекоче...
Світ за очі не йтиму -
хоч у них бачу дно.
Чорна птаха накрякає,
на розлуку наврочить
і впаде погляд зримий
на зночіле рядно.
І він блудний та жалісний
стане зорями мліти,
відбиватися сяйвом
і стікати з-під брів
там, де дихає радісно
розтуманене літо,
щебіт ллється і крає,
теплий дощ не добрів.
Раптом зірка спадатиме -
чи бажанням, чи смертю...
Загадаю зустріти... -
що би там не було.
І на себе вбиратиму
висоту розпростерту,
насідаючи вітром
на підбите крило.
День підноситься з променем
та розвиднює простір,
набирає повітря,
мов ковтки з джерела.
І в розпалених пломенях
час пірне з високості
залишаючи вітру
попіл -
слід від крила.
26 Березня 2008
Свидетельство о публикации №108032900050
для здійснення мрій.
З повагою та найкращими побажаннями!
Корнейчук Пётр Ефимович 31.03.2008 12:22 Заявить о нарушении
Але якось воно буде,
Дякую пане Петре:)
Юрий Лазирко 03.04.2008 02:54 Заявить о нарушении