д н

П’янкі дні народження подруг і друзів
Звичайних студентів пострадянських вузів
Портвейн із стаканів, смага і пиво,
Пісні під гітару. Хіба це красиво?

Обійми цнотливої незнайомки,
Жарти дурні, стьоби, підйобки,
І знову горілка, пиво, шмурдяк.
А зранку, як правило: «хіба це був я?»

Так, хлопче, так, це було з тобою,
Давай, прокидайся, сучий герою.
І дівчинка лагідно, підносячи каву,
Спитає: «зі мною вчора було цікаво?»

Згадаєш, можливо, а, може, і ні,
Скільки учора накоїв фіґні.
Вона, янголятко маленьке із раю,
Шепоче на вухо: «тебе я кохаю».

Новоспечена пара, тиждень любові,
Кохання навіки в радості й горі.
Та тиждень минув – і ви розпрощались
Вона назавжди з тим минулим зосталась.

І довго не зможе, і, мабуть, назавжди
Когось покохати під натиском вражень,
Що ти їх залишив образой гіркою.
Мале янголя розбите тобою.

І хтось, згодом, потім, полюбить її,
Вона не різнить почуття від брехні,
Бо ти, лише ти, зруйнував її світ,
П’янкі дні народження жеребців і кобіт…