це кохання під лоном моста
тихий шум неспокійної річки
твої коси і чорнії стрічки
залишають вмирати міста
темне небо на мить засинає
голос твій розриває навпіл
час і простір модерн і ампір
і майбутнього більше немає
твої очі мов дзеркало долі
в них стиха прокидається ніч
і години летять пліч-о-пліч
і старіємо ми мимоволі
ось у цім і радість проста
це кохання під лоном моста.
кохання п д лоном моста
© Copyright: Антон Булгаков, 2008
Свидетельство о публикации №108032802628
Свидетельство о публикации №108032802628
Рецензии