Це просто дощ нас б’є по ниркам.
Залиш мене на самоті,
Мій біль, моя далека зірка,
До якої я не долетів.
Відпустиш – я помру на підвіконні,
Залишиш – від задухи я помру.
Це просто дощ нас б’є у скроні,
Це просто дощик у раю.
І в пеклі дощ. І ангелів немає,
У них канікули аж до весни.
А чорт талановито спокушає
Поринути в солодкі сни.
Та перед цим – ножем по венам,
Щоб кров’ю згоду закріпить,
Це просто дощ, це сеча неба,
Це гніт півтисячі століть.
І тиша. Тільки ворон голосить,
Бо в його баби ПМС.
І сучий дощ ще довго буде бить
По голові, підсилюючи стрес.
Блювота підійшла до рота,
І я кохаю майже всіх,
І майже всі ідуть до чорта
Смоктати первородний гріх.
Це просто дощ. Та вщухла пам’ять.
Нарешті. Я тебе забув.
Мій біль, і зірці час вже падать,
Бо я тут був, бо я тут був…
дощ
© Copyright: Антон Булгаков, 2008
Свидетельство о публикации №108032802622
Свидетельство о публикации №108032802622
Рецензии