ці очі…земного немає
в очах цих…хто скаже мені
навіщо…весь час я вмираю
вдивляючись в них…ні
я їх не забуду…згасає
мій вогник надій…уві сні
з тобою я буду…палає
душа у вогні.
ці очі…вони спокушають
мене…останні хвилини
життя…спливають, спливають
відведені години до забуття…і ти
в них розчиняєшся…бувають
моменти…краплини
дощу осліпляють…і знову вбивають
мене очі твої…глибини
морів не для них...кохають
чи не кохають очі ці?
ці очі…як дзеркала зради
жорстокої…зненацька прокидається
світ…і не заради
щастя брешуть вони…ввижається
що заради нас…зникати
кличуть в свою глибину…спотикається
перехожий…розкати
грому і блискавки…залишаються
спогади…тікати
немає куди…злітаються
ворони…кричати
немає сил…розриваються
на шматки в небі літаки…згадати
бажаю лише про них.
про ці очі.
мабуть, це кохання
© Copyright: Антон Булгаков, 2008
Свидетельство о публикации №108032802615
Свидетельство о публикации №108032802615
Рецензии