Цукунфмуз к

Примусові добровольці п’ють огидливий портвейн.
На обличчях радість, сум, і захопленість вождем.
Хто сказав, що я не Гамлет, хто сказав, що не Орфей.
Я оспівую той мир, що збудовано мечем.
Примусові добровольці – ліво-правії центристи,
Як сто років ще до цього здешевілі комуністи,
Йдуть невпинно до мети без зупинок, щоб поїсти,
Щоб поспати, щоб попити. Геть війну, ми – пацифісти.
Примусові добровольці маршем вулиці гартують.
Все буде, як скаже фюрер. Фюрер ніч не спить, міркує.
І партійці в один голос, в один голос декламують,
Що за ніч надумав фюрер. Те, що радіо віщує
На всі землі, зльодянілі під потоком сліз та поту:
«Фюрер – ґеній, фюрер – батько, з ним захопимо Європу,
Перетворим іноземців на огидную блювоту».
Примусові добровольці - на війну, як на роботу.
Всі померли, всі убиті, полягли кістьми на полі,
Од могутнього од війська залишився тільки фалос.
Фюрер в бункері сховався, і тихесенько, поволі,
Бурмотить ледь-ледь почути: «Дойчлянд, Дойчлянд, юбер алес»…