п слязавтра буде субота

Я так люблю помирати
У середу ввечері чи в четвер зранку,
А потім воскресати
На чужім, незнайомім ґанку.
І вмиватись сльозами,
Щоб відчути нестерпність погоди,
І втішатись словами
Пішоходів у переходах.
Я так люблю палити
Сигарети із присмаком крові,
Чорну каву пити,
Чорні думи стелити
На подвір’ї, як першооснові.
Червоне коло буття розривати,
Коло на пачках «Лакі страйк»,
І курити, і дим випускати
Подалі, до бога, у рай.
Я так люблю контур сірий
На пачках тих самих цигарок –
І летять до неба стріли,
Тютюновий дим – то мій бог.
І асфальтована смуга дорожня,
І ліхтар жовтуватий вечірній
Зірка світить така ж самотня
На футболку із написом: «Цинік».
Я померти збираюсь сьогодні,
Завтра знову побачить заводи,
Що стоять голосні і безлюдні
У вечірніх фарбах природи.
Я так люблю цю картину,
Неймовірно збуджене дійство,
Як батьки покидають дитину,
Так і сонце покинуло місто.

Я так люблю помирати
У середу ввечері чи в четвер зранку,
І на столі залишати
Недопалки і філіжанки.
І порожнечу…