Я випив час, він смакував, мов кава,
Мов день, мов ніч, мов молоко, мов мед.
Це не моя, не ваша справа.
Я знаю долю наперед.
Я випив час, його було замало.
І в тих ковтках були обійми і розлуки,
І поклик вічного і вічне забуття.
Трансцендентальні підіймаю руки,
Щоб іманентне задушить життя.
Я випив час, я сьорбав наче шльондра,
Я закусив його солоним огірком.
І після цього я упав на ковдру
Й заснув надовго несмертельним сном.
І в тому сні здійснилось нездійсненне –
Я опинився в Бога в голові:
Його думки такі ж земні, постільні,
Він недостачей віри також захворів.
Та від страшного головного болю
Прокинувся я в ліжку серед дня.
Я випив час, я звабив долю,
Я сплюндрував богів, піднявши на них зброю.
Немає вічності, годинники – ***ня,
Я випив час, я змарнував буття.
я випив час
© Copyright: Антон Булгаков, 2008
Свидетельство о публикации №108032802593
Свидетельство о публикации №108032802593
Рецензии